Фотографія

Руслан Чисте-Слово


Облога «Штабу галицької окупації»

Місто біля моря спало
І байдуже що мовчить
Совість й розум. Правди мало!
В темряві їм легше жить.

Ні, не спить народ, бунтує
А чи правду люд кричить?
Ні! Не правду. Він працює,
За карбованці стоїть

Другі. Вуса сиві стали
Внуки в них давно вже є
Але сталінська програма
Серцю спокій не дає

Дурні! Вас як в цирку водять
Медом губи помастив
І тим кожний день доводять
Що ще розум не ожив

2квітня 2008року

Із сміття – країну, із лайна – людей

Там де сонце спить у горах
Просипається в полях
Є країна бита горем,
Але все одно жива.

Падала вона до долу
І вставала знов з руїн
Із сміття ліпили нову
Й піднімали до вершин

Ті що… ті що…- просто люди
Просто – цій землі сини
Ті що просто не хотіли
Жити добривом в лайні!

26січня 2008року

Всім чиє ім’я – Слово!

Присвячується всім поетам та письменникам, яких зараз з нами немає.
Віка ми тебе пам’ятаємо!

Господе - Господе! Що це за світ!?
Кращий із кращих зривається цвіт,
А от лайно сто років гниє
Люду розумному жить не дає.
Господе! Як же ти допустив!?
Чом же ти їх не захистив!?
Як ти схизматів у дім той пустив
Чом же собою людей не закрив!?

Багато людей хороших пішло
Рано з життя. Чому так було?
Не знаю й не зможу дать я отвіт,
Але точно знаю – не згине наш рід!!

Не український і не російський
І взагалі не про націю мова…
Ми пам’ятаєм й тримаєм в душі
Всіх побратимів, ім’я яких – Слово!

18січня 2008року

***
Диспут живо розігрався
Мова у життя іде!
Українською кіно поставить
Уряд. Що буде?

Почали кричать, як квочки
Ми ж помремо! Як це так?
У кіно сини та дочки
Не підуть! А що не так?

Не підуть бо рідна мова
Зазвучить з усіх сторін?
Не підуть бо не сприймають
Діалект й державних слів?

Я живу тут все життя
Ще такого не було!
Щоб якась хохляцька мова
Говорила у кіно!?

Неподобство! Що робити?
Обідніє касів збір
І не буду я ходити
У кіно. Піду у тир!

Ну іди. Іди-іди
Доберемось і туди…
В вишиванці й шароварах
Тільки вхід буде туди

Радіо

Ти чуєш мене? Тоді я продовжу
Послухай будь ласка промову мою
Я буду казати. Інакше не можу
Послухай уважно й подумай. Молю!

Серце горить, голова у вогні
Швидкість крові збільшилась в мні
Пальці тремтять, наче і не мої
Думки миготять і тріпочуть в мені

Я починаю і слово пливе
Мої почуття – це серце моє
Його я нажаль не можу віддати
Але що у ньому хочу показати

І знову як завжди піду з головою
Словами про всіх й не про кого, до бою
До бою - за світлий мозок людей
До бою - за купу не втілених Дей

Багато тобі я всього кажу
Можливу тобі і шлях покажу
Але цей шлях не потрібен тобі
Його ти сам повинен знайти

Але все одно не стримуюсь я
І з вуст все одно йде промова моя
Я буду «втирати» думки свої
Потім все втихне, й вітер в мені

Подивишся, зробиш вигляд сумний
Потім подумаєш, що я зовсім дурний
Скажеш спасибі за працю мою
Плюнеш слова мої наче слину

Спасибі за те, що як радіо грав
Спасибі мені… А хіба я не знав?
Знав. А що ж мені робить?
Треба мабуть мої думки втопить…

3січня 2008року



Збірочка віршів 2007року "Перший крок"



До 75-ї роковини голодомору

Країна завмерла, усе зупинилось
Хвилина скорботи на світ народилась
Усі, хто про совість колись трохи чув
Про всі свої біди на хвильку забув

Одна хвилина за мільйони життів
І тільки сьогодні згадали катів
І тільки сьогодні народ весь гуде
А завтра забуде. Пам'ять піде.

1грудня 2007року

Божевільний

Ти дивишся на мене і думаєш – сліпий
Нічого я не бачу не думаю – дурний
Погано говорю, риторика – низька
У мене щось болить і усмішка – бліда

Сліпий, бо я не бачу совісті ніде
Не думаю, бо знаю, що думка пропаде
Погано говорю – у цьому є вина
Болить у мене завжди серденько й голова

За це мене вважаєте хворим. Так і є,
Але такий вже я, таке життя моє.

30листопада 2007року
Про Чорновола

На світ народився – читати умів
Два дні він провчився і думать захтів.
Почав він у світі правду шукати
Добре вдивився й пішов працювати.

І полетіли цеглини з стіни,
Що все тримала правду в тюрмі.
З клітки червоної слово злетіло
А там де слово там буде й діло.

Встав і почав до люду гукать,
І запросив за Вкраїну всім стать
Встав і підняв, а завтра він сів
І приєднався до славних синів

Завжди посміхався і втоми не знав
Завжди всім відверто правду казав
Він працював, Україну любив
З любов’ю і думкою й очі закрив.

8грудня 2007року

Чисте слово

Не люблю наряджати у шати
Гірке слово, що серце кроїть
Бо людина повинна сприймати
Слово правдиве, як чорний граніт

Тую правду, що з неба падає
Снігом кривавим накривши всіх нас
Правду болючу яка роз’їдає
Душу людську, о спаси нас Тарас!

17квітня2007року

Чому?(Думки)

Стою я у холі та думку гадаю
Чому Україну у яму штовхають
Ті люди, сини, українська рать
Яка і не хоче цю думку гадать

Така людина…(Думки)

Така людина що не вміє й не хоче думати про світ,
Вона і потім не зуміє залишить людству заповіт

16березня2007року

Хай нашу вчать…(Думки)

Не вчіть ви ці пихаті мови
Своя найкраща із усіх
Якщо вони хотять розмови
Хай нашу вчать, заморські пси

16березня2007року

Московське «Спасибі!»
Гомоніла Україна
Слава била через край
Козаки ворожих били
Захищали рідний край

Козаків в Москві любили
Всіх приймали по хатах
Тільки сонце лиха сіло
Їх послали усіх нах…

Зруйнували січ козацьку,
Поголили в москалі
Тільки сильний дух козацький
Тут зостався навіки.

Коли прийде життя?

Кругом неправда та бездолля,
Народ замучений мовчить,
Король з князями із престолу,
На люд знедолений глядить.

Глядить на нього та й не бачить,
Що люд не знає що робить.
Умерла слава та козача
Нема кому і боронить.

Народ мовчить із всім змирився
Іде лиш словом проти них
І тільки ковдрою накрившись
На нього гавкає та й спить.

А потім з нову починається
Кінця не має злу тому,
І тільки бог один лиш знає,
Коли кінець прийде цьому

Нема людей…

Зайшов у клас та бачу,
Що я потрапив в Галію
Незнама хто тримає дам
«Шляхетних» дам за «талію»

Літа портфель, гудить бордель
Гуляє наша братія
А я стою серед людей,
Але людей не бачу я

По сторонах погляд пробіг
Людей не бачу, я осліп!
Осліп, і зовсім подурів
Якщо лиш бачу я ослів

Я в дзеркало глянуть зумів
І там осел, і я зомлів
О що ми зробили з собою
Славу козацьку покрили ганьбою

24квітня2007року

Годків іще б із десять…

Навіщо їм читати добрі книги
Вони ж не чують і отця,
Що дарував народові надію
Боровшись не діждавшись кінця

Помер, і помираючи в чорноті
Навкруги бачив тільки біль
Який і навіть перед смертю
Розпалював в його очах вогонь надій

Він не дожив, не зміг петлю накинуть
На горло царським псам
Успів він тільки перекинуть
Через високий дияволів паркан

О дав би хто йому годків із десять
Не випустив би він катів із рук
За те що драли вони десять
Ні, сотні людських шкур

1травня2007року

Як красиво…(Думки)

Як красиво в країні моїй,
Коли вітер тихо повіє на серці,
Коли люди із злою душею
Отруяться кетчупом з перцем

Вони будуть сидіти у дома,
Ії не буде на дворі з ножем
Я усміхнусь, погляну на нього
Скажу кущеві, - іще поживем!

1травня2007року

Люблю історію

Найбільш понад усе люблю я в цьому світі
Свою історію яку не люблять діти
Свою історію – історію народу
Яка започаткувала долю мого роду
Свою історію, що не проп’є бурлака
Оту вдовицю за яку Шевченко плакав
Люблю її і ніде факт цей діти
Люблю її, як матір люблять діти.

26травня 2007року

Кладовище(Думки)

Кругом хрести, а більш нічого
І тільки чорнії ворони
Все карка, карка, та літа
Могили пильно огляда

2007рік

Моєму нерозумному товаришу

Добрий мій друже, ворог єдиний
Вводиш в оману тільки себе
Тільки-но школа двері за чине
Думка по тобі болюча пройде

Ти зрозумієш, мозок не згинув,
Він в голові твоїй ще живе,
І із сльозами до Неньки прилинеш
Стань біля мене, хай Мати живе

7травня 2007року

Спасибі вам…
Моїй вчительці історії, яка навчила мене любити історію та Україну, на вічну пам’ять

Спасибі вам за те що ви любили.
Любили й знали і несли знання,
Спасибі вам що ви мене навчили,
Любить її, за це спасибі вам

Спасибі вам і кланяюсь у ноги.
Я не забуду ваші ті слова
Які мені вказали на дорогу
За все це я кажу, спасибі вам
30-31травня 2007року

Любіть її!

Любіть її, всім серцем ви любіть
Любіть її поля, моря і гори
Любіть її за те її любіть,
Що увібрала в себе біль людську та горе

Любіть її спасибі говоріть,
Плекайте ви історію та мову
Любіть її, всім серцем ви любіть
Любіть її і пам’ятайте мову…

6липня2007року

Кобзар

Звук чарівний десь гукає,
То кобзар любов несе
З нею він усе здолає,
Все здолає, - все пройде.

Крик і стогін навкруги,
Шаблі брязкають в ночі,
Всюди полум’я і жах.
Люди верхи на конях
Голови усім рубають,
Серця кров’ю обтікають.

То ординці нищать люд
Ріжуть, б’ють, плюють. Плюють
На все: й совість, й Бога теж.
Хижість їх не має меж!

Люд знекровлений лежить,
Татарва на це глядить
Й усміхаючись мовчить.
Все затихло, ніби спить…

Але тут встає мужик(Кобзар)
Ран в якому не злічить
Він встає, на них глядить,
Полум’я в очах горить

До нього підходить хан
Величезний, як бархан
Той кобзар його піймав
Міцно до себе притяг,

Пару раз харкнувши кров’ю,
Він тоді йому сказав:
«Переможемо – любов’ю,
Так мені Господь сказав!»

10червня2007року

Молитва

Боже великий, Боже єдиний
Ти Україну храни.
Всі свої щедри, всі свої ласки
Люду потомленому ти наверни

Не забудь путника в дальній дорозі
Зірку далеку йому засвіти
Я якщо буде спати в дорозі
Святою ковдрою його заверни

Коли нас кривдить пан й монарх
Чи просто наш сусід по дому
Будь ласка! Заспівай в умах
Допоможи їм жити по іному

Якщо заслаб чи друг, чи член родини
Молю тебе, допоможи йому
Якщо ні, то не залиши в одині
Не дай померти одному

Боже великий, отче небесний
Радість й добробут країни храни
Всю свою мудрість і вічне терпіння
Нам грішним людям у поміч пошли

12червня2007року

Слово до Шевченка, слово до українців.

Ой як добре що ти не дожив,
Келих з ганьбою із нами не вжив
Ой як добре що ти не побачиш,
Що ми зробили. Ні, ти ВСЕ бачиш!

Отче духовний, нас ти прости
Клятву до слів цих могу принести,
Я перед світом, Вкраїною, тобою
Чесно клянуся, не здамся без бою!

І призиваю. Приєднуйтесь браття!
А якщо ні, - не буде каяття!!!

26червня 2007року

До поетів

Панове поетеси та поети
Прошу вас, не строчіть свої вірші.
Пишіть будь ласка вдумливо, як п’єси,
Кладіть туди глибокий зміст і часточку душі.

Багато з вас вірші писаче просто пачками.
Навіщо, для чого? Все просто – щоб було.
Немає в них мити, немає в них й заначки,
Немає в них душі. САМІСІНЬКЕ ЛАЙНО!

30червня2007року

Камеліт (Український Камелот)

Де води золотом блищать
І зорям нема ліку,
Ходила чутка вже не раз
Про славу Кармеліту.

Серед степів й зміїних нір
Коней ласка чуприни
Вів вітер з лісом вічний спір
І козаки неслись к дружинам.

Нема різниці, ти панич, чи фермерський трудяга
Їм кожен в дар дає уклін, лиш крила бачить стяга.

По всюди піснею лився
Чесного браття сміх,
А дзвін їх збруї відганяв
Від люду бісів гріх.

Якщо ти вірою служив
І чесний був із братом
То станеш вартою святих
Ідей, яких не купиш златом.

Усі тут рівні. Ні панів,
Немає тут й рабів
Ніхто у серці не таїв
Лихих думок і слів.
1липня2007року

Єднаємося браття!

Єднаємося браття бо мало нас в світі
Таких, що по справжньому люблять Її.
Єднаємося браття України діти
Покажемо світу обличчя її!

Одіньмо каски, візьмем молотки
І в шахти, рубати граніт забуття.
Нехай у багнюці наші віски
Але ми дамо культурі життя.

Нехай поливають грязюкою нас
Щиро ворожі критики
Є у нас віра, що прийде той час,
Коли зрозуміють нас всі, навіть політики

І зрозуміють, і пісня полине
Потоне у морі байдужість людська
Ворог України в пеклі загине,
Тоді тільки сядемо випить вина.

22липня2007року

Той хто…

Той хто не бачив українських ночей
Й білих і теплих сільських печей,
Той хто ніколи Кобзар не читав
І українських пісень не співав,
Той хто завжди «что» говорив
І із криниці водички не пив
Теплого хліба з печі не поїв
Й на українській не говорив

Хто Україну завжди зневажав
Брату своєму зла все бажав
Той українцем не може бути
Його завши любитимуть брути

23липня2007року

Для жінок

Коли кохаєш можеш все зробить.
Дракона вбити, море переплить
Для неї все на світі згоден ти віддати
Чарівну зірку з неба її дістати…
Усе життя носити на руках…
Все легко це, - тому що тільки в снах!

Моїй ж коханій буду я робить.
По перше, до скону життя любить.
Допомагати їжу їй варить
Ніколи не палити і не пить
Із хлібом-сіллю тещу зустрічати
Нехай гостить, про неї буду дбати.

9липня2007року

Который раз я убеждаюсь,
Что нет любви к душе моей
Который раз я ошибаюсь,
Обманно думая о ней.

18вересня2007року

О люди люди , де ж ви ділись?

О люди люди , де ж ви ділись?
Нащо покинули її?
Ви там добра самі наїлись…
А Україна у лайні.

Туди пішли ви за життям
А тут? Нехай усе гниє
Лиш б тільки ситий був би я
А що окрім – то не моє

О люди люди не ідіть
Не покидайте Україну
Ви ідете, а все горить.
Тож не копайте домовину.

29вересня 2007року

Ой заплакало серденько

Ой заплакало серденько
Опустились очі
Некрасиві й довжелезні
Стали рідні ночі

Ой не мила тепер радість –
Радість без любові
Це як в клітці під конвоєм
Гуляти по полю.

10жовтня2007року

Вогонь у серці не горить
Вогонь у серці не горить
Його сльозами заливає.
Так серцем патріот мовчить
Коли любові він не має.

Кругом безмежна білина
І більш нема нічого
Чому людина йде одна?
Ніколи не збагну я цього.

Чому дурній й пустій людині
Дається радість і любов
А мене держать білі стіни.
Я в рабстві у своїх думок.

10жовтня2007року

Я не знаю, что мне делать
И куда теперь идти.
Не могу от правды бегать,
Но хочу тебя найти.

19жовтня 2007року

Чому ви брехали?
Бо ви не знали,
Що кляту неправду
за істину взяли.

28жовтня 2007року

Однаковий паспорт у всіх на лиці
Однаковий паспорт лежить у душі

28жовтня 2007року

Натхнення, слово, вірш, життя…

Нема натхнення – нема слова.
Не йде в папері стрічка нова.
Без цього слова не живу
Без нього я життя несу,
Як тяжку ношу. Нащо мні
Де місце є моє? В житті…

Це я не знаю, але живу
Бо стрічку світу дам нову.

11листопада 2007року

Щоб Україну в світі підняти
Треба плідно разом працювати
Щоб від серця робота ішла
Щоб бездушність від нас вся пішла

18листопада 2007 року

Прапор України

Жовто-блакитний прапор висить
Там із віків козацтво глядить
В блакитному кольорі – море й Дніпро
У жовтому кольорі – піт та зерно

Жовто-блакитний на чорному тлі
Історія наша тепер в забутті
Мало читають, а ще менше знають
На серіали культуру міняють

Жовто-блакитний - пам'ять віків
Честь та здобутки хоробрих синів
Кожна піщинка святої землі
Скроплена кров’ю, але честю, НІ

Жовто-блакитний – це праця людська
Іскри та дзвін, в кузні, від молотка
Запах пшениці та скошених трав
Ворог не знав цього і програвав

24листопад 2007року


Співзасновник товариства та сайту sarjevskaya@yandex.ru
Засновник товариства та адміністратор сайту 4iste-slovo@rambler.ru
Дизайн ®"ТриГрад"



Используются технологии uCoz